Опрацювавши цей параграф, ви зможете:

• аналізувати особливості політичного й соціального розвитку Франції в 1815—1847 рр.;
• з'ясувати характерні риси економічного розвитку тогочасної Франції.

Пригадайте:

1. Що таке політична реставрація?

2. Як відбулася реставрація монархії Бурбонів у Франції?

3. Назвіть особливості економічного розвитку Франції в період Консульства і Першої імперії.

4. Коли у Франції розпочалася індустріальна революція?

 

Назвіть особливості політичного й соціального розвитку Франції в цей період.

1. Політичний і соціальний розвиток Франції в 1815— 1830 рр. Після завершення наполеонівських війн у деяких країнах Європи розпочалася доба політичної реакції 1815— 1830 рр. Ті, хто в попередні роки втратили власність і владу, тепер намагалися їх повернути. Однак ці спроби зустріли опір. У громадсько-політичних колах поширювалися уявлення про революційну та еволюційну моделі суспільного розвитку, кожна з яких мала багато прихильників. Тогочасна Велика Британія засвідчувала можливість розвитку шляхом реформ без революційних заворушень. А ось Франція, де протягом 60 років після завершення наполеонівських війн відбулися три революції, уособлювала протилежну модель розвитку.

Друге зречення Наполеона завершило період Першої імперії у Франції та спричинило повернення влади династії Бурбонів. За «Хартією 1814 р.», як називалася нова Конституція, затверджена королем Луї XVIII, у країні встановилася конституційна монархія.

В очах більшості французького населення «Хартія 1814 р.» була досить непривабливою порівняно з такими самими документами попередніх часів. Унаслідок встановленого Хартією вікового й майнового цензу право голосу в країні отримали лише 90 тис. осіб, а право бути обраними — 15 тис. осіб.

В оточенні Луї XVIII переважали ультрароялісти (крайні монархісти), як називали прихильників повернення до дореволюційного порядку та необмеженої влади короля.

У відповідь на посилення політичної реакції у Франції, як і в Італії, почали виникати таємні антимонархічні організації з представників ліберальної опозиції, метою яких було усунення від влади Бурбонів. До них належали впливові діячі, наприклад генерал маркіз Жильбер де Лафаєт. У 1822 р. вони підняли повстання, яке було жорстоко придушене.

Політична реакція — у широкому розумінні: громадський рух у напрямку, протилежному попередньому або сучасному, якщо той вважається більш прогресивним.

Ситуація в країні загострилася після 1825 р., коли престол посів Шарль д’Артуа під ім’ям Шарль X. У країні розгорнувся «білий терор» — політичні репресії проти представників попереднього режиму. Загальне обурення викликало рішення короля сплатити аристократії, що втратила майно, 1 млрд франків компенсації. Гроші для цього передбачалося отримати за рахунок зниження прибутків власників державних боргових зобов’язань — облігацій. Унаслідок цього великі банкі-

ри й підприємці отримали б на 40 % менший прибуток, ніж їм обіцяли.

У березні 1830 р. Палата депутатів висунула вимогу про відставку уряду ультрароялістів. У відповідь на це король розпустив її та призначив нові вибори. Однак у новообраній Палаті депутатів більшість також становили противники Шар-ля X. У цій ситуації 25 липня 1830 р. він підписав чотири ордонанси (укази), якими фактично скасував «Хартію 1814 р.» і здійснив державний переворот. Згідно із цими указами розпускалася новообрана Палата депутатів, запроваджувалися нові обмеження виборчого права, скасовувалася свобода друку, відновлювалася цензура та призначалася дата проведення нових виборів.

Такі дії короля викликали обурення більшості населення Парижа, у місті лунали заклики до опору владі. У популярній газеті «Національ» 26 липня 1830 р. було опубліковано протест на ордонанси короля, де проголошувалося: «Дію правового порядку припинено, розпочався режим насильства. Уряд порушив законність і цим звільнив нас від обов’язку підпорядковуватися йому».

Визначте особливості політичного життя Франції періоду Липневої монархії.

2. Липнева революція 1830 р. Липнева монархія у Франції. 27 липня 1830 р. вулиці Парижа вкрилися барикадами. Урядові війська були безсилі: у Липневій революції брав участь кожен десятий житель міста.

28 липня повстале населення оволоділо збройним складом, міською ратушею та собором Паризької Богоматері. Коли наприкінці дня на бік повстанців цілими підрозділами почали переходити урядові війська, стало зрозуміло, що в революції відбувся перелом.

29 липня було відновлено Національну гвардію, очолювану генералом Ж. де Лафаєтом, яка ввечері захопила королівський палац Тюїльрі. Було створено Тимчасовий уряд, який очолили банкір Ж. Лаффітт і генерал Ж. де Лафаєт. Шарль X направив до них посланців із пропозицією розпочати переговори, але їх відмовилися прийняти. Повстання в Парижі, що увійшло в історію як «три славні дні», завершилося перемогою.

Лідери повстанців вирішили зберегти в країні монархію, але змінити короля. Корону запропонували близькому до ліберальної опозиції герцогу Луї Філіппу Орлеанському, представнику молодшої (Орлеанської) гілки Бурбонів. Шарль X зрікся престолу. Законодавчий корпус прийняв нову Конституцію («Хартія 1830 р.») і проголосив Луї Філіппа Орлеанського королем французів. Поступово вся Франція визнала здійснену в Парижі зміну влади. Правління Луї Філіппа отримало назву Липнева монархія.

Липнева революція 1830 р. —

повстання у Франції проти режиму династії Бурбонів, встановленого в країні після другої реставрації.

«Хартія 1830 р.» зберігала органи виконавчої та законодавчої влади, що існували за «Хартією 1814 р.», і порядок їх формування. Майновий ценз виборців знижувався до 200 фран-

ків, а вік — до 25 років. Однак для більшості населення обсяг майнового цензу залишався великим і не давав можливості бути виборцями.

Проголошувався принцип народного суверенітету (зверхності) і скасовувалося божественне право короля на управління. Католицизм уже не вважався державною релігією. Гарантувалися права і свободи громадян, заборонялися надзвичайні суди. Король позбавлявся права законодавчої ініціативи. Державним прапором Франції став триколор доби Французької революції. Коронацію нового монарха замінили складанням ним присяги французькому народу в присутності обох палат Законодавчого корпусу.

Значення Липневої революції полягало в тому, що вона показала неможливість відновлення у Франції «старого порядку» через опір цьому населення країни. Водночас ці події сприяли прискоренню процесу розгортання індустріальної революції в країні.

У результаті Липневої революції 1830 р. до влади у Франції прийшла фінансова аристократія — банкіри, великі біржові спекулянти, власники шахт, копалень, земель тощо. Як влучно висловився один із керівників революціонерів, «Францією тепер правитимуть банкіри». Однак, якщо раніше вони захищали свої права і власність від посягань старого дворянства, то тепер для них виникла нова небезпека з боку середньої і дрібної буржуазії та робітництва. Швидко з’ясувалося, що Липнева монархія не влаштовує більшість політичних сил у країні. Проведена владою в 1831 р. виборча реформа лише посилила існуюче невдоволення в суспільстві. Збереження високого майнового цензу спричиняло те, що лише 57 тис. громадян із 35-мільйонного населення Франції мали право обиратися до Палати депутатів. Лише один із 170 французів міг бути виборцем. Серед останніх небагато дійсно могли займатися політичною діяльністю. За твердженнями сучасників, коли делегація французьких промисловців звернулася до тогочасного французького глави уряду з проханням знизити майновий ценз, той відповів: «Збагачуйтесь панове, і ви станете виборцями».

Сучасні дослідники вважають, що назвою «три славні дні» французькі ліберали намагалися порівняти події, що відбулися в тогочасній Франції, зі «Славною революцією» кінця XVII ст. в Англії. Французькі ліберали, як і їхні попередники британські віги, прагнули уникнути радикалізації процесу зміни влади в країні й забезпечити спадкоємність між новими й існуючими державними установами у Франції. Одночасно зі зміною династії французькі ліберали прагнули розвивати правові норми «Хартії 1814 р.» і здобути остаточну перемогу над прибічниками відновлення у Франції «старого порядку».

У Франції залишалося чимало прихильників повернення до республіканської форми правління, що поділялися на поміркованих і радикальних. Помірковані республіканці заперечували необхідність радикальних соціальних перетворень. Вони виступали лише за зниження майнового цензу й збільшення кількості виборців шляхом парламентської реформи, як це відбулося в 1832 р. у Великій Британії. Радикальні республіканці виступали за повну ліквідацію існуючих порядків і побудову нового суспільства, що мало ґрунтуватися на соціальній рівності й відсутності визиску. Вони вели боротьбу з режимом Липневої монархії, створюючи таємні товариства («Друзі народу», «Права людини і громадянина», «Пори року»), організовували змови й повстання. У 1832, 1834

і 1839 рр. радикали здійснили збройні повстання в Парижі з метою встановлення республіки, але урядові сили їх придушили.

Прихильники монархії в той час поділялися на орлеаніс-тів, які підтримували правління Луї Філіппа Орлеанського, легітимістів, що вважали законною (легітимною) лише позбавлену влади династію Бурбонів і виступали за її відновлення, та бонапартистів, які були прибічниками відродження Імперії Наполеона. Орлеаністи намагалися захистити режим Липневої монархії, а легітимісти й бонапартисти — його повалити. Усі виступи легітимістів і бонапартистів влада придушила, а їхніх учасників заарештувала й засудила. Про зростання невдоволення французького населення правлінням Луї Філіппа також свідчили численні замахи на його життя (щонайменше сім).

ПОЛІТИЧНІ НАПРЯМИ ПЕРІОДУ ЛИПНЕВОЇ МОНАРХІЇ У ФРАНЦІЇ

Визначте за текстом, чого прагнули прихильники наведених політичних напрямів.

Бонапартисти у Франції прагнули відновити імперію на чолі з племінником Наполеона I й сином одного з його братів Шарлем Луї Бонапартом. Останнього французька влада спочатку вислала з країни, а пізніше за спробу державного перевороту посадила до в'язниці, із якої він утік до Великої Британії. Постійне застосування владою сили для придушення протестів, заколотів і повстань спричинило те, що в 40-х рр. XIX ст. Липнева монархія нагадувала режим реставрації Бурбонів, а в країні склалися умови для нової зміни влади примусовим шляхом.

У період Липневої монархії Франція знову повернулася до колоніальних загарбань. У 1830 р. вона розпочала 30-річну війну за підкорення Алжиру.

Визначте зміни, що відбувалися в економічному розвитку тогочасної Франції.

3. Економічний розвиток Франції. У промисловості Франції цього періоду набирала обертів індустріальна революція, яка розпочалася в країні наприкінці XVIII ст. У цей час значно зросли темпи механізації виробництва. Зокрема, кількість парових машин зросла із 65 у 1820 р. до 625 у 1830 р. і 4853 — у 1848 р. Протягом 1818—1848 рр. виплавка чавуну збільшилася зі 114 до 600 тис. тонн, видобуток вугілля — з 1 до 5 млн тонн. Обсяги промислового виробництва за цей період зросли на 60 %. Країна посіла перше місце у світі за випуском шовкових тканин, інтенсивно розвивалися вовняна й особливо бавовняна промисловість, що розміщувалася в Ельзасі та Нормандії і виробляла дешевий ситець для масового збуту.

У 20-х рр. XIX ст. розпочалося формування французького машинобудування. У 30-х рр. XIX ст. з’явилися перші пароплави, а з 1831 р. розгорнулося будівництво залізниць. На великий центр виробництва готового взуття й одягу в 40-х рр. XIX ст. перетворився Париж. Саме тут було збудовано першу в країні взуттєву фабрику.

Гаслом повстанців під час виступу робітників ткацьких фабрик у Ліоні став вислів: «Жити в праці або вмерти в бою». Рішучі дії робітницта примусили військові підрозділи й загони Національної гвардії відступити, проте, здобувши перемогу, повстанці не уявляли, що робити далі. зрештою влада приборкала протестувальників. Однак невирішеність проблем спричинила через три роки новий виступ ліонських ткачів.

На 1848 р. індустріальна революція у Франції увійшла в завершальну фазу, що тривала до кінця 60-х рр. XIX ст. У цей час за обсягами промислового виробництва країна посіла друге місце у світі після Великої Британії. Однак у країні залишалося також чимало мануфактур і дрібних майстерень, особливо з виробництва предметів розкоші й галантерейних товарів, за якими Франція утримувала першість у Європі. Од

ночасно з розвитком промисловості зростала кількість робітників. Умови їхнього життя та праці були надзвичайно важкими. Неможливість досягти змін у своєму становищі мирним шляхом викликала великі повстання робітників ткацьких фабрик у Ліоні (центрі французької шовкової промисловості) у листопаді 1831 та квітні 1834 р. Вони супроводжувалися жорстокістю та насильством з обох сторін.

Сільське господарство в цей період зберігало досить вагоме місце в економіці Франції. Збільшувалися посівні площі картоплі, виноградників, розвивалося тваринництво. Загальний обсяг продукції сільського господарства в 1815—1848 рр. зріс на 50 %.

Переважали дрібні господарства, які мали тенденцію до подальшого подрібнення через збільшення кількості сільського населення. Це значною мірою стримувало капіталістичні відносини у французькому сільському господарстві. Станом на 1848 р. з 8 млн селянських господарств у Франції 3 млн було оголошено незалежними й звільнено від сплати податків. Бідність значної частини селянства визначала нерозвиненість внутрішнього ринку й обмеженість попиту на продукцію промисловості.

Незважаючи на успіхи індустріальної революції, Франція в цей період ще перебувала в стані переходу до індустріального суспільства. Близько 75 % її населення проживало в селах.

Становище французького робітництва в середині XIX ст. було дуже важким. Підприємці, прагнучи повернути з прибутком гроші, які вони вкладали в розвиток виробництва, встановлювали робочий день тривалістю 13—

16 годин. Економія на оплаті праці робітників призводила до того, що на підприємствах працювали всі члени сімей робітників, навіть діти. Будь-який соціальний захист був відсутній. Професійні спілки з 1789 р. перебували під забороною.

Працюємо з хронологією

1830 р. — Липнева революція у Франції.

1830—1848 рр. — період існування Липневої монархії.

На підставі фактів, розглянутих у параграфі, сформулюйте судження про:

тенденції політичного й соціального розвитку Франції в цей період; причини й наслідки Липневої революції 1830 р.;

Липневу монархію як політичний режим;

зміст явищ, що відбувалися в економічному розвитку Франції в 1815—1830 рр.

Запитання і завдання

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Аукціон». Правила гри. На аукціоні можна «придбати» бали за свої знання за розглянутим матеріалом. Для цього учні та учениці мають навести правильні розгорнуті характеристики вивчених подій і явищ (три-чотири речення). Одна правильна характеристика дає 1 бал. Характеристики не можна повторювати.

2. Що було притаманно політичному й соціальному розвитку Франції в 1815—1830 рр.? 3. Чим Липнева революція 1830 р. відрізнялася від Французької революції кінця XVIII ст.? 4. Чи можна, на вашу думку, погодитися з характеристикою Липневої монархії як «державної тиранії»? Чому? 5. Визначте спільне й відмінне в розвитку економіки Великої Британії та Франції в цей період.

6. закінчіть складати порівняльну таблицю «Розвиток Великої Британії і Франції в 1815—1847 рр.» (с. 50).

7. Колективне обговорення. Проведіть дискусію за запитанням: «Які риси були притаманні моделі суспільного розвитку, що існувала в цей період у Франції?». 8. Розв'яжіть пізнавальну задачу. Опозиційна французька газета «Триб'юн», що видавалася в роки Липневої монархії та виступала за встановлення республіки й загальне виборче право, за чотири роки витримала 111 судових процесів, її редактора 200 разів було засуджено загалом до 49 років ув'язнення та 157 тис. франків штрафу. Які висновки щодо суспільно-політичного життя Франції в період Липневої монархії можна зробити за цими фактами? 9. Робота в малих групах. У складі малих груп обговоріть і визначте: 1) чим розвиток Франції в періоди Реставрації та Липневої монархії наближав новий революційний вибух? за яких умов його можна було уникнути? 2) Як впливало на розвиток Франції панування фінансової аристократії, або «правління банкірів»? Назвіть, які суспільні верстви й чим саме не задовольняла таке становище. Ситуація, коли населення невдоволене правлінням фінансової аристократії в країні, характерна лише для тогочасної Франції або може виникнути в будь-якій країні? Поясніть свою думку. 10. за додатковими джерелами ознайомтеся з творами французького мистецтва цієї доби. Підготуйте презентацію про особливості тогочасного мистецтва Франції.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Гісем, Мартинюк 2022